Парадокси інформаційної політики Росії: чуже видно краще, ніж своє

Для того, аби мати об’єктивне уявлення про щось, потрібна ґрунтовна інформація і бажано з багатьох джерел. Найнадійнішим є безпосереднє знайомлення з подіями та об’єктами. Інші джерела свідомо чи несвідомо інформацію можуть спотворювати. Найбільших масштабів викривлення об’єктивної картини світу відбувається, коли засоби інформації залежні від керівництва держави. У цьому разі подання інформації стає складовою державної політики.
Причина війни, що розпочата Росією проти України, очевидна – прагнення повернути свою колишню роль у світі, зокрема, шляхом встановлення контролю над територією, що колись належала до СРСР. Аби надати своїй політиці більшої аргументації, російське керівництво уперто намагається переконати всіх і кожного в тому, що Україна – це територія негараздів, її державність є непорозумінням, а її населення тільки й мріє про возз’єднання з Росією. Для того, аби підсилити враження, підшукують та подають факти російських досягнень. Якщо ж фактів не знаходять, – не біда, можна перейти до іншої теми. Простір для дезінформації тут надзвичайно широкий – для цього годиться будь-яка сфера.
Зрозуміло, що не могла російська пропаганда обійти й водну сферу, точніше – водогосподарський комплекс України та відповідні напрямки науки. Схема подання дезінформації тут та сама, як і в будь-якій іншій сфері – обливання брудом і відверта брехня. На цьому все й закінчується, оскільки хвалитися Росії у сфері водного господарства немає чим. Тут прагнуть не згадувати про аварію на Саяно-Шушенській ГЕС у 2009 р., внаслідок якої загинуло 75 людей. Оминають згадкою і повінь у Кримську в Краснодарському краї влітку 2012 р., жертвами якої стало 172 людини. Власне, оминають увагою безліч випадків затоплень і руйнацій гідротехнічних об’єктів, які відбуваються в Росії щороку. А варто, адже лише влітку 2013 р. під час повені на Далекому Сході вода вкрила десятки міст і сіл. Не люблять згадувати наші сусіди і про провал програми осушення Нечорноземної зони, і про знищення зрошуваних земель на її півдні. Аби переконатися в останньому достатньо відвідати Волго-Ахтубинську заплаву або просто подивитися на неї зі знімків із космосу. Там, де нетривалий час були зрошувані землі, тепер буяє очерет. Місця для подання відповідної інформації у російських ЗМІ вже немає, адже потрібно брехати про Україну.

Що ж такого побачили російські ЗМІ в Україні? З їхніх джерел можна, зокрема, довідатися, що у нас закрили гідрометеослужбу та Науково-дослідний інститут гідротехніки і меліорації. Ось одне з безлічі посилань http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2014/03/140311_crimea_supplies_blocade_ag.shtml Отже, на думку росіян, нині немає кому відстежувати за динамікою споживання водних ресурсів у Криму.
Почнемо з гідрометслужби. Якби її закрили, хіба можна було би знати про поточну погоду, зокрема, в Криму? Це очевидна брехня, адже кожного дня гідрометслужба Україна нагадує про своє існування, передаючи інформацію про поточну та очікувану погоду. Факт закриття Науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації теж є брехнею. Інститут не закрито, а перейменовано відповідно до потреб часу – нині його назва така: “Інститут водних проблем і меліорації”. Аби переконатися в існуванні інституту, його можна відвідати: він розташований у Києві за адресою вул. Васильківська, 37. Сайт: iwpim.org.ua. Так само брехнею є твердження про те, що після розвалу СРСР споживання водних ресурсів у Криму ніхто не відстежував. Насправді водогосподарський комплекс, який створений на базі Північнокримського каналу, функціонує “як годинник”. Диспетчер, що працює на його головній споруді, у режимі on-line отримує інформацію про обстановку на всьому каналі. Узагальнена інформація потрапляє у Державне агентство водних ресурсів України, де опрацьовується.
На сайтах Держводагентства України та Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства можна довідатися, що 19 березня 2014 р. Північнокримським каналом у 56-й раз було пущено воду. Тож водна блокада Криму не загрожує. Інша справа – інформаційна і не лише блокада, а війна. Але її винуватцем є не Україна, а Росія.

Колектив Інституту водних проблем і меліорації.

Цікаві фактиPermalink

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>