Південна державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту водних проблем і меліорації НААН України, що у Голій Пристані Херсонської області, була і залишається головним науковим закладом, що опікується розвитком баштанництва в Україні.
Про стан традиційної для країни галузі сільського господарства, проблемами, над якими працюють учені, конкуренцію вітчизняних сортів баштанних у нинішніх умовах розповів «Сільським вістям» директор наукового закладу кандидат сільськогосподарських наук Володимир Лимар.
— ПЕРЕДОВСІМ нагадаю про те, що Херсонщина є і буде головним виробником овоче-баштанної продукції в Україні і одним із найбільших — у Європі. Причому природно-кліматичні умови краю дають змогу вирощувати цю продукцію екологічно чистою, а відновлення і розширення зрошуваних площ обнадіює стосовно того, що область щороку вироблятиме стабільно не менше двох мільйонів тонн городини і баштанних, — почав розмову науковець.
— Напевне, через тимчасову анексію Криму ця проблема набуває ще більшої актуальності…
— За великим рахунком, Крим ніколи суттєво не впливав на загальнодержавні обсяги виробництва цієї продукції, особливо баштанної. До відома: на півострові вирощувалося щороку не більше 30-50 тисяч тонн городини, кавунів і динь, тоді як Україна збирала її у межах 700-800 тисяч тонн.
Протягом останніх трьох років на вітчизняних полях достигає 350-400 тисяч тонн баштанних, і кожен другий кавун, вирощений в Україні, — наш, херсонський. Одначе це не межа. Ми розробляємо стратегічну науково обґрунтовану програму, за якою область буде спроможна і повинна загалом виробляти не менше мільйона тонн кавунів, динь і гарбузів як на зрошенні, так і на богарі. Для реалізації таких планів вистачає підготовлених фахівців-практиків, а також науковців.
Якщо сьогодні середня врожайність по Україні становить 100-110 центнерів баштанних на гектар, то у нас цю цифру реально довести до 25-30 тонн і загалом виробляти до мільйона тонн цієї продукції.
— І без проблем?
— Проблеми є. Нині вчені, в тому числі й нашої установи, працюють над тим, щоб зменшити обсяги матеріальних і фінансових затрат на виробництво овоче-баштанної продукції, її екологічності, зрештою, продуктивності кожного гектара землі.
— Вдається?
— А інакше навіщо тоді наша станція?
— Давня істина: мало виростити врожай…
— Тут теж є проблема, причому задавнена. Йдеться про забезпечення ритмічних поставок великих партій баштанної продукції споживачам. Стихійному ринку сьогодні не під силу реалізувати 500 чи 600 тисяч тонн кавунів і динь за 50-60 днів. На часі — організаційні заходи, скеровані передовсім на контрактацію продукції. Після запровадження зони вільної торгівлі в України з’явився дуже великий експортний потенціал, а відтак — багато нових ринків збуту.
— Але й конкурентів не поменшало…
— Їх дуже багато! Але на те і ринок. Наш «коник» — високоякісна продукція. І про це Європа вже знає. Але, повторюсь, для швидкого просування як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках без оргзаходів не обійтися.
— Про що йдеться?
— Насамперед — налагодження чіткої логістичної структури, вона досі не відпрацьована. Для прикладу. Іспанія посідає перше місце у Європі з виробництва баштанної продукції. Там визначено місце, де складуються оптові партії, кавуни та дині калібруються, охолоджуються, оперативно завантажуються і з цього ж логістичного центру з дотриманням необхідної біологічної температури тут же відправляються в усі куточки Європи. У нас такого поки що нема. Та й то… Продукція перевозиться лише автомобільним, а не залізничним, річковим чи морським транспортом, як було раніше.
Друга не менш важлива складова логістики — переробка вирощеного на місці. У Європі переробляється від 30 до 40 відсотків овочів, у США — до 70. Скажімо, обсяги виробництва американської продовольчої компанії «Хайнц» щороку — від 12 до 15 мільйонів тонн томатів. Із цього врожаю більше половини переробляється. Вдумайтеся: більше половини! А у нас усе навпаки. За прикладом далеко не треба ходити. В овочевому краї, яким є Херсонщина, згорнули переробку консервний комбінат, завод дитячого харчування імені 8 Березня, що в обласному центрі, харчосмакові фабрики у районах. Відродимо власну переробну промисловість (а це, завважте, додаткові сотні, а то й тисячі робочих місць на селі) — вирішимо важливе економічне і соціальне питання.
Ми вивчали досвід Угорщини і Болгарії. Переробні підприємства там орієнтовані не на великих товаровиробників (їх узагалі нема), а на фермерів. На конкретне підприємство відповідної спеціалізації сировину за заздалегідь укладеними угодами доставляють дрібні виробники кількох сіл. Своєю чергою промисловці забезпечують селян насінням, добривами, засобами захисту, закріплюють за господарствами агрономів, виділяють тару, встановлюють графіки доставки сировини, ціни на неї і так далі.
— Бачимо своєрідну взаємовигідну кооперацію…
— Саме так. А у нас про це років сім — самі розмови. Якби в українському селі по-справжньому працювала кооперація, вона б вирішила багато чого.
На часі — створення єдиного агропромислового логістичного центру в державі. Ми з цього приводу надавали свої пропозиції. Нас розуміють, але…
— Повернемося, Володимире Анатолійовичу, до наших реалій. Останнім часом дедалі очевидніші природно-кліматичні зміни. Чи впливають вони на розвиток овочівництва і баштанництва?
— Це дуже серйозний фактор, який із року в рік буде все відчутнішим. І питання сьогодні не у забезпеченні вологою рослин в умовах посухи, а у створенні нових жаростійких сортів і гібридів, таких, які на генетичному рівні можуть переносити високі температури повітря. Як відомо, у нас, на Півдні, в тіні це може бути 36-40 градусів за Цельсієм, на сонці — 60 і більше градусів! Причому за високих денних температурах нічні часто дуже низькі. Цей контраст негативно позначається не тільки на продуктивності рослин, а й на якості продукції. Назріла потреба в нових, холодо- і жаростійких водночас, сортах. Такі універсальні лінії, які б у подальшому стали основою створення як овочевих, так і баштанних культур, нами вже розробляються.
— Щороку ви повідомляєте про народжені у стінах і апробовані у підсобному господарстві вашого закладу новинки…
— Це вже традиція. Питання створення сорту — важливе, але більше уваги, повторюсь, ми приділяємо створенню ліній — основи виведення сортів чи гібридів для певного (насамперед південного) регіону. Якщо раніше в результаті селекції ми одержали сорти кавунів, які не псуються під час транспортування на далекі відстані, мають високий уміст цукру, то зараз отримали лінії, що дають змогу навіть міняти колір м’якоті, забарвлення шкірки плоду. А це вже новий підхід на шляху науки до практики.
— До речі, скільки сортів баштанних передаєте щороку у виробництво?
— Як завжди — не менше двох-трьох. Нині серед новинок — ранньостигла диня (поки що назви сорту, щоправда, не дали), а також кавун, кабачок, помідор. Наше завдання — створити конвеєр овоче-баштанної продукції: від надранньої до пізньостиглої.
— Ваша станція, відомо, працює над такою темою, як вирощування городини і баштанних на краплинному зрошенні.
— Так, це ефективний спосіб гарантованого вирощування високих урожаїв. Перед нами стоїть завдання створення сортів і гібридів інтенсивного типу і технології їх вирощування. Це гібриди, що забезпечують урожайність баштанних до 120-150 тонн із гектара при високій якості і екологічності продукції.
Ще один напрям нашої роботи — насінницький. Щороку ми відправляємо передовсім на замовлення фірм «Світязь», «Елітсортнасіння», «Насіння України» та інших 7-10 тонн високоякісного посівного матеріалу. Загалом же на ринку насіння доводиться конкурувати з іноземними виробниками.
— Витримуєте конкуренцію?
— Ведеться непросто, але витримуємо. Ми не агітуємо красивими словами брати наш товар, а переконуємо фактами.
Наприклад, торік у господарстві «Лідія» Скадовського району засіяли баштан нашим сортом кавуна, а сусідню площу зайняв іноземний конкурент. І що ж? У вкрай складних умовах урожайність на нашому баштані була вдвічі вищою! Пояснення просте: наші сорти створюються для наших же умов. Щоб іноземні сорти адаптувалися до умов регіону потрібно 5-7 років.
— Ваші розробки розраховані лише на південний край?
— Чому ж? Ми створили сучасні лінійки сортів баштанних для всіх регіонів нашої держави.
