В останні роки рис є важливою складовою забезпечення продовольчої безпеки населення України як цінна білково-круп’яна культура. Щорічне споживання цього продукту українцями становить понад 200 тис. тонн і має стійку тенденцію до збільшення. Крім того, рис в Україні вирощується не тільки для отримання цінної крупи, а й для корінної меліорації колись занедбаних малопродуктивних засолених земель, природно-кліматичні умови яких сприятливі для розвитку рисосіяння.
Вперше рис у нашій країні почали сіяти ще у 30-ті роки минулого століття, однак лише у 1960 р. в Херсонській області почалося будівництво інженерних рисових систем, на яких стали отримувати до 55 ц/га урожаю рису.
У 1966 р. було введено в експлуатацію першу тисячу гектарів Кілійської рисової зрошувальної системи (РЗС), що в Одеській області, а вже у 1973 р. площа рисових систем у дельті Дунаю сягнула понад 13 тис. га.
Кілійська РЗС є однією з найбільших рисових систем дельти Дунаю, площа якої складає близько 3400 га.
У 2016 р., з нагоди 50-річчя меліоративного освоєння земель дельти Дунаю та початку введення в експлуатацію Придунайських рисових зрошувальних систем вийшла з друку колективна монографія «Рис Придунав’я».
Монографія підготовлена на основі узагальнення результатів багаторічних досліджень і виробничого досвіду провідних науковців та фахівців щодо вирощування рису в зоні Придунав’я України.
Дана монографія є логічним продовженням комплексних наукових досліджень в означеній зоні, відображених у попередніх науково-методичних рекомендаціях (2011 р.) та колективній монографії (2014 р.): Підвищення ефективності рисових зрошувальних систем України [науково-методичні рекомендації] / В.В. Дудченко, Л.М. Грановська, А.М. Рокочинський, С.П. Мендусь та ін. − Херсон-Рівне, 2011. − 104 с. Рис в Україні: [колективна монографія] / за ред. д.т.н., професора, член-кор. НААНУ В.А. Сташука, д.т.н., професора А.М. Рокочинського, д.е.н., професора Л.М. Грановської. − Херсон: Грінь Д.С., 2014. − 976 с.
Колективна монографія «Рис Придунав’я» є результатом плідної співпраці та виробничого зв’язку наукових, навчальних та виробничих установ, провідних науковців, виробничників та фахівців у галузі рисівництва України, таких як: Національний університет водного господарства та природокористування (д.т.н., професор Рокочинський А.М., д.с.-г.н., професор Мошинський В.С., к.т.н., доцент Мендусь П.І., к.т.н., докторант Турченюк В.О. та ін.); Державний інститут управління та економіки водних ресурсів (д.т.н., професор, член-кореспондент НААН Сташук В.А.); Херсонський державний аграрний університет (д.е.н., професор Грановська Л.М., к.с.-г.н., професор Морозов В.В.); Львівський національний аграрний університет (к.т.н., доцент Ващик С.М.); Інститут рису НААН України (к.с.-г.н. Корнбергер В.Г.); Інститут водних проблем і меліорації НААН України (д.т.н., професор, академік Ромащенко М.І., д.т.н., професор, академік Коваленко П.І., к.с.-г.н., с.н.с. Шевченко А.М. та ін.); Державне агентство водних ресурсів України (к.т.н. Розгон В.А.); Одеське обласне управління водного господарства (Потоп В.І., начальник управління); Одеська гідрогеолого-меліоративна експедиція (Кожушко А.І., начальник експедиції; к.геол.-мінерал.н. Мєдвєдєв О.Ю.); Кілійське управління водного господарства (Іваненко О.П., начальник управління); Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія МНС України (к.географ.н. Морозов В.М.); Херсонське управління водних ресурсів (Коваленко Є.Є., начальник управління) та ін. В монографії наведені результати багаторічних досліджень та узагальненого виробничого досвіду щодо питань історії розвитку рисосіяння в дельті Дунаю, природно-кліматичних умов, технічного стану та конструктивних параметрів Придунайських РЗС, узагальнення результатів теоретичних та експериментальних досліджень природних, агротехнічних та еколого-меліоративних умов вирощування рису і супутніх культур, водно-сольового, аераційного й інших режимів ґрунтів на масивах рисосіяння у складних гідрогеологічних умовах, раціонального використання водних та енергетичних ресурсів, напрямів підвищення технологічної ефективності рисових систем, організації на них еколого-меліоративного моніторингу, еколого-економічної ефективності інвестицій у галузь рисівництва у даному регіоні, а також питань досягнення балансу інтересів у зоні рисосіяння як зоні поліфункціонального призначення. В цілому монографія «Рис Придунав’я» представляє значний науковий інтерес та може бути використана у науковій та практичній діяльності фахівцями, державними службовцями та науковцями, а також викладачами, аспірантами і студентами вищих навчальних закладів аграрного, водогосподарчого, економічного та екологічного профілів. Автори сподіваються, що наукові результати їх багаторічної роботи сприятимуть подальшому розвитку галузі рисівництва в Україні.