21 грудня директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Ромащенко взяв участь у парламентських слуханнях Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. На порядку денному розглядалося питання: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі».
Слухання відкрила Заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд.

До учасників слухань звернувся також Перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

Під час заходу виступив також Голова підкомітету з питань земельних відносин парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Олег Кулініч.

Учасники слухань зазначали, зокрема, що відповідно до частини першої статті 14 Конституції України, а також частини першої статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Водночас в Україні запроваджено мораторій (заборона) на відчуження земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Мораторій був запроваджений Законом України від 18.01.2001 № 2242–III “Про угоди щодо відчуження земельної частки паю” (на сьогодні втратив чинність).

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768–III питання щодо відчуження земельних часток (паїв) не було знято. На сьогодні згідно з пунктом 15 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.
   Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
   Наявність мораторію (заборони) на відчуження земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення упродовж останніх 10 років є джерелом суспільного занепокоєння.
Певною мірою це пов’язано з асоціацією ринку сільськогосподарських земель лише з їх продажем, що обумовило високий рівень заангажованості суспільства з цього питання та спричинило перманентну громадську дискусію стосовно подальших шляхів розвитку сільськогосподарського землекористування з урахуванням комплексу соціально-економічних, демографічних, юридичних, фінансово-кредитних, фіскальних та інших факторів, уповільнюючи унормування даних відносин.
   На сьогодні важливо до зняття мораторію запропонувати суспільству національну модель обігу земель сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потенційно негативних суспільно-економічних наслідків.
  Отже, для скасування заборони на відчуження сільськогосподарських земель необхідно створити відповідну нормативно-правову базу, яка б регулювала ринок цих земель, зокрема прийняти закон про обіг земель сільськогосподарського призначення, у якому з метою запобігання спекулятивним операціям та монополізації ринку земель сільськогосподарського призначення встановити економіко-екологічні та правові обмеження щодо обігу таких земель.
Однак запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення має певні ризики, серед яких необхідно відзначити такі: концентрація сільськогосподарських земель у власності фінансових установ під час переходу заставної землі у власність заставоутримувача; скуповування іноземними юридичними і фізичними особами земель сільськогосподарського призначення; концентрація земельної власності в руках осіб, що не мають наміру займатися сільським господарством, тощо.
Слід звернути увагу, що запровадження тривалої заборони на вільне відчуження земель сільськогосподарського призначення може призвести до загострення ситуації із забезпеченням ефективного використання та охорони землі.
Ефективність господарювання в сільському господарстві значною мірою гальмується через відсутність дешевих кредитів та цивілізованого іпотечного кредитування.

Водночас учасники парламентських слухань відзначають про створення відповідної ринкової інфраструктури в аграрному секторі економіки та значні зрушення в розвитку земельних відносин в частині формування повноцінного ринку земель.
В той же час необхідно зазначити, що проведення земельної реформи виявило ряд проблемних питань, які гальмують розвиток земельних відносин та ефективність землекористування.
Важливим питанням залишається забезпечення сталого землекористування, гальмом якого є наявна парцеляція земель та нераціональність розміру землеволодінь. На сьогодні у 46% домогосподарств земельні ділянки знаходяться не в єдиному земельному масиві, середня віддаленість земельних ділянок від домогосподарств 1,7 км. Зазначений аспект вказує на необхідність проведення консолідації сільськогосподарських земель.
Досвід розвинутих країн засвідчив, що ефективність проведення консолідації дає свої результати при наявності повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення, тобто при знятті мораторію на продаж сільськогосподарських земель.
На сьогодні одним з невирішених питань залишається використання невитребуваних паїв.
Концентрації уваги потребує створення відповідної національної інфраструктури геопросторових даних, що дозволить значно покращити систему управління земельними ресурсами та ведення державного земельного кадастру.
З метою покращення стану земельних відносин, наближення їх до рівня цивілізованих країн світу, кардинального покращення контролю за використанням та охороною земель учасники парламентських слухань на тему “Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі” розробили низку рекомендацій, які будуть опрацьовані і систематизовані у профільному парламентському комітеті.

Джерело офіційний веб портал ВерховноЇ Ради України