Резолюція Національного політичного діалогу (НПД) зацікавлених сторін “Водна та продовольча безпека України” (проект)
25 травня 2016 року Глобальне водне партнерство (ГВП) України та Інститут водних проблем і меліорації НААН провели Другий національний політичний діалог, присвячений обговоренню зацікавленими сторонами питань досягнення водної безпеки в аграрному секторі країни та управління посухами як важливих складників продовольчої безпеки держави за умов змін клімату. У НПД взяли участь представники центральних органів виконавчої влади: Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики України, Державного агентства водних ресурсів України, Ради національної безпеки та оборони України, Національної академії аграрних наук України, Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України, а також наукових установ, вищих навчальних закладів і громадських організацій: Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту агроекології і природокористування НААН, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського» НААН, Національного університету водного господарства та природокористування, Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку» НАН України, Державного інституту управління та економіки водних ресурсів, Інституту гідробіології НАН України, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького, ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет», Інституту зрошуваного садівництва імені М.Ф.Сидоренка НААН, Українського гідрометеорологічного інституту, Центральної геофізичної обсерваторії, Одеського державного екологічного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету, Інституту аграрної економіки НААН, Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, ВЕГО «МАМА-86».
Учасники Другого НПД відзначають:
1. Можливість ефективного використання агроресурсного потенціалу на значній частині території України лімітується рівнем природного вологозабезпечення (дефіцит вологи на півдні, надлишок – на Поліссі). За цих умов стале ведення землеробства неможливе без проведення заходів зі штучного регулювання водного режиму ґрунтів – зрошення на півдні та осушення на півночі країни. Сучасний рівень використання наявного потенціалу меліорованих земель є вкрай незадовільним через значне скорочення площ фактичного поливу зрошуваних угідь і площ водорегулювання на осушуваних землях. У зв’язку з цим меліоровані землі практично не в змозі виконувати функцію страхового фонду у продовольчому забезпеченні країни в роки з несприятливими погодними умовами, зокрема забезпечувати сталість виробництва продукції рослинництва.
2. В умовах глобальних змін клімату, які для України характеризуються зростанням його посушливості та контрастності, внаслідок чого умови ведення землеробства в більшості регіонів України погіршуються через зростання дефіциту природного вологозабезпечення, значно зростає роль меліорації земель, як важливого чинника забезпечення сталості землеробства та створення умов не тільки для збереження родючості ґрунтів, а й постійного її підвищення, з метою пріоритетного задоволення економічних інтересів агротоваровиробників, а також збалансованого розвитку сільських територій. Водночас в умовах змін клімату водні меліорації, особливо зрошення, необхідно розглядати не тільки як спосіб регулювання водного режиму ґрунтів, а і як чинник впливу на температурний режим ґрунту, а отже і як спосіб боротьби з посухами та опустелюванням. Зміни клімату обумовлюють розширення ареалу використання зрошення для зони Лісостепу та Полісся і доповнення систем дренажу в зоні Полісся можливостями здійснювати зволоження ґрунту. Тому завдання відновлення ефективного використання потенціалу меліорованих земель, насамперед зрошення, має стати пріоритетним напрямом державної політики України та розвитку аграрного сектора її економіки, а розроблення та прийняття Національної стратегії відновлення роботи та розвитку систем зрошення та дренажу – важливим кроком на шляху до реалізації цього складного завдання.
3. Наявні водні ресурси орієнтовно забезпечують розвиток зрошення на площі 2,5–3,0 млн га. Зростання територій з посушливими умовами (дефіцитом волого- забезпечення) у межах країни може викликати потребу застосування зрошення, як стратегічного заходу зменшення ризиків посух для аграрного сектора економіки на значній площі, що буде вимагати більш широкого використання для поливу мінералізованих вод, залучення місцевих поверхневих та підземних вод, а також водних ресурсів р. Дунай.
4. Нинішня ситуація в Україні з водопостачанням сільських населених пунктів, за якої лише чверть сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання та яка ускладнюється ще й наслідками Чорнобильської катастрофи, є однією з найгірших у Європі. Сучасні типові технології водопідготовки в локальних і групових сільськогосподарських водопроводах є дорогими, малоефективними, складними в експлуатації і не забезпечують потрібної якості питної води для населення. Поліпшення забезпечення питною водою населення та виробничих об’єктів сільських територій має базуватись на розроблених в ІВПіМ НААН інноваційних підходах, що включають розширене використання підземних вод, модернізацію водоочисних станцій, децентралізацію підготовки і розподілу води, застосування замкнених систем водокористування на підприємствах АПК, з реалізацією їх у складі Планів забезпечення питного водопостачання (згідно рішень держав-сторін Протоколу про воду та санітарію).
5. Розміщення та розвиток великих тваринницьких і птахівницьких комплексів мають бути узгоджені з наявністю водних ресурсів і можливістю забезпечення мінімізації негативного впливу на їх стан, з пріоритетним застосуванням замкнених систем водокористування.
6. Розвиток аграрного виробництва зі зростанням потреби у воді на його технологічні процеси потребує удосконалення обміну водокористування, зокрема порядку збору звітності про використання водних ресурсів у сільському та рибному господарстві, автоматизації прямого водообміну на меліоративних системах, а також збалансування потреб водокористувачів, водо споживачів та екосистем, тобто забезпечення сталого екологобезпеченого та економічно доцільного водокористування в басейнах річок.
7. Враховуючи особливість осушуваних торфовищ та неефективне їх сучасне використання за зростання екологічної небезпеки (емісія парникових газів, торфові пожежі тощо), має бути сформована державна політика щодо їх подальшого використання з пріоритетом виведення із сільськогосподарського обороту та ренатуралізації. Обов’язковою складовою державної політики має бути розвиток еколого-економічних важелів на основі розроблення нормативів екологічних збитків від сучасного використання осушуваних торфовищ основним компонентам гідроморфних ландшафтів (атмосфері, воді, ґрунтам та біорізноманіттю) для стимулювання сталого ресурсовикористання та зниження екологічних ризиків. Метою формування державної політики є відновлення загальнобіосферних функцій гідроморфних ландшафтів – газорегуляторних, геохімічних, гідрологічних і біосферних (біорізноманіття), спрямованих на зниження екологічних ризиків, підвищення екологічної стабільності гумідної зони та відновлення їх ролі в формуванні водоресурсного потенціалу країни.
8. У контексті забезпечення водної та продовольчої безпеки в умовах змін клімату, формування ефективної політики управління посухами, важливим адміністративним інструментом для запровадження останньої та превентивних і пом’якшувальних заходів щодо зниження ризиків посух, їхнього впливу на розвиток аграрної економіки, забезпечення водопостачання населення, навколишнє природне середовище є Плани управління посухами як складова Планів управління річковими басейнами, що мають розроблятися відповідно вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу. У зв’язку з цим потребує популяризації та використання на національному і регіональному рівнях розроблене ГВП ЦСЄ Керівництво з підготовки Планів управління посухами (2015 р.). Враховуючи пріоритетність аграрної галузі в економіці України та її вразливість до посух і дефіциту води, найбільш важливим параметром для управління ризиками посух є визначення їх прийнятних величин. Зокрема параметрів збитків.
9. Заходи, передбачені Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням (затверджено розпорядженням КМУ від 30.03.2016 р. № 271-р.), за їх реалізації матимуть значний водно-безпекоформуючий ефект, тому їх виконання є одним з пріоритетів досягнення як водної, так і продовольчої безпеки країни в умовах кліматичних трансформацій.
10. Враховуючи важливу гідрологічну та водоохоронну роль лісів, для зменшення водних ризиків, пов’язаних як з надмірною кількістю надходження води в басейни річок (паводки), так і її нестачею, необхідно забезпечити належний рівень лісистості, у тому числі лісосмуг, з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон і структури ландшафтів.
11. Використати матеріали доповідей та обговорення НПД «Водна та продовольча безпека України» для формування бачення водної безпеки та пропозицій до Водної стратегії України від зацікавленої громадськості.
12. Передати рекомендації Другого Національного Діалогу «Водна та продовольча безпека України» до Адміністрації Президента України, відповідних Комітетів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та відповідних Центральних органів виконавчої влади й Апарату РНБО для ознайомлення та належного врахування.
