Постійного зрошення в Україні потребують 18,7 млн га орних земель, 4,8 млн га – періодичного. Натомість повноцінно зрошуються всього 475 тис. га угідь. Для порівняння: 25 років тому ці площі становили 2,65 млн га. Про це газеті «АгроМаркет» розповів директор Інституту водних проблем і меліорації, академік НААН України Михайло Ромащенко.

«Площі сухої й дуже сухої зони охоплюють понад 29,5% території України, що становить 11,6 млн га (37%) орних земель, – зауважив учений. – Площ із надмірним і достатнім атмосферним зволоженням лише 22,5%, або 7,6 млн га ріллі». Створена ще в радянські часи інфраструктура – магістральні та розподільні канали, насосні станції, захисні дамби, водосховища, зрошувальні системи (зокрема, найбільша у Європі – Каховська) – дає змогу зрошувати щонайменше 2 млн га угідь. Нині ж використовують лише чверть наявних потужностей.

За підрахунками Інституту водних проблем і меліорації, витрати на модернізацію робочих внутрішньогосподарських трубопроводів становитимуть близько $1,1 тис./га, відновлення неробочих – $2-2,2 тис., будівництво нових – від $2,2 тис./га. Як показала інвентаризація, можна відновити ще близько 900 тис. га не робочих, але працездатних внутрішньогосподарських систем. Саме вони й мають розглядатися як основний фонд для розширення площ поливу, підкреслив Михайло Ромащенко.

Повне відновлення та розвиток зрошувальних мереж бюджетним коштом передбачено Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра до 2021 року, однак програма ця фінансується лише на 10% від потреби.

Кошти йдуть на ремонт і підтримку наявних об’єктів і систем. Про побудову нових, як і про розширення площ поливу, не йдеться. «Тим часом із 32 млн га української землі, що є в сільгоспобробітку, 19 млн недоотримують у середньому три повноцінних поливи – середньорічний дефіцит річного водного балансу становить близько 150 мм (за норми 1500 куб. м/га), а в зоні степу – 400–450 мм», – зазначив директор Інституту водних проблем і меліорації.